ТЕРМІНОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ПЛАН

Поняття «лексикографія» та «термінографія». Особливості термінологічних словників. Джерела лексики до термінологічних словників. Структура словникової статті. Вимоги до визначення поняття у словнику. Класифікація термінологічних словників за призначенням. Інші класифікації термінологічних словників.

Українська термінографія. Передтекстові завдання

Зверніть увагу на термінологічну лексику, що подано перед текстом розділу. Прочитайте текст і знайдіть визначення понять, які позначено поданими перед текстом термінами.

Запишіть ці терміни (назви понять) та дефініції (визначення понять).

Ключові терміни розділу: лексикографія, термінографія, словник термінологічного словника, словникова стаття, ідеографічний словник, реєстрований словник, регламентований словник, стандарт на терміни, класифікатор, рубрикатор, частотний словник, принцип розташування термінів, тезаурус.

1. Поняття «лексикографія» та «термінографія»

Лексикографія — це розділ мовознавства, що розробляє теоретичні та практичні питання щодо укладання та використання словників різних видів.

Науково-технічна лексикографія (термінографія) — це

розділ лексикографії, що розглядає теоретичні та практичні питання щодо укладання й використання фахових термінологічних словників.

2. Особливості термінологічних словників

Джерела лексики до термінологічних словників Термінологічні словники є різновидом лінгвістичних

словників, у яких подано термінологію однієї або кількох галузей знань/діяльності.

Укладання термінологічного словника починають з того, що з різних джерел відбирають терміни. Джерела можуть бути такими:

монографії та статті відомих вчених та фахівців-прак-тиків;

підручники для вищих навчальних закладів, що містять чіткі визначення понять і стандартизовані терміни;

галузеві енциклопедії;

вторинні документи:

а)         реферати й анотації з реферативних журналів;

б)         опис винаходів.

Після відбору термінів складають словник термінологічного словника — реєстр одиниць (слів, словосполучень, скорочень, символів, сполучень слів і символів), які слід визначити та описати.

Структура словникової статті

Для термінологічних словників дуже важливою ознакою є наявність і зміст лівої та правої частин словникової статті:

ліворуч — заголовне слово (термін);

-           праворуч — семантизація заголовного слова, що може містити такі відомості про термін:

зазначення щодо сфер вживання терміна;

переклад цього заголовку, якщо це перекладний словник;

граматична характеристика терміна:

вказують, яка це частина мови;

наводять закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку;

наводять закінчення іменників жіночого роду у давальному та місцевому відмінках, якщо є чергування приголосних;

наводять наголоси в однині та множині, якщо вони змінні;

зважаючи на те, що в мові науки і техніки дієслова вживають найчастіше у формі 3-ї особи однини і множини, у словниках до всіх дієслів вказують саме ці закінчення;

дефініція — визначення поняття, що позначено саме цим терміном;

приклади на сполучуваність терміна з іншими словами;

похідні слова, етимологія (походження), синоніми, антоніми.

Наприклад:

Автоматизація, киб., техн.

е automation d Automatisierung г Автоматизация ж Автоматизація автоматизований автоматизувати.

Здійснення виробничої, управлінської та іншої діяльності за допомогою машин і| механізмів • а. інженерних розрахунків, а. наукових досліджень, а. програмування,

а. проектування

За змістом лівої частини словникової статті розрізняють власне словники термінів і словники терміноелементів. До останніх відносять, наприклад, словники інтернаціональних морфем.

За змістом правої частини словникової статті розрізняють: термінологічні перекладні словники; словники, в яких наведено визначення понять (їх традиційно називають тлумачними); словники-довідники; словники-переліки термінів або понять (дескрипторні й ідеографічні словники).

Ідеографічний термінологічний словник відрізняється від традиційного термінологічного словника тим, що основою його структури є не алфавітний список термінів, а список понять.

Кожна словникова стаття розпочинається номером і назвою поняття, а потім йдуть його синоніми та слова, з якими воно може сполучатися у певній тематичній групі, тобто дається уявлення про семантичне поле цього поняття.

Наведемо фрагмент із ідеографічного словника «Лексические минимумы современного русского языка» под ред. В. В. Морковкина [30, 318] й перекладемо українською мовою.

129. строительство

стройка

строительный

строить, выстроить,

построить (дом)

строиться

архитектура

архитектурный

леса

(пример: Ремонт почти закончен, рабочие уже убирают леса)

кирпич панель блок

строитель

архгтектор

прораб 129. будівництво

будування

будівельний

будувати, збудувати,

побудувати (дім)

будуватися

архітектура

архітектурний

риштовання, риштування (приклад: Ремонт майже закінчено, будівельники вже прибирають риштування)

цегла

панель

блок

будівельник архітектор

виконроб (виконавець робіт)

2.3. Вимоги до визначення поняття у словнику

У процесі визначення поняття слід пам'ятати про такі вимоги.

1. Поняття та його визначення мають бути пропорційними. Наприклад, якщо ми визначимо поняття «центрифуга» як апарат для розподілу рідинних неоднорідних систем без застосування фільтрів, то таке визначення буде ширшим, ніж саме поняття, через те, що воно охоплює й поняття «фільтри», що не належить до поняття «центрифуга». Правильним буде визначення поняття «центрифуга» як апарата для розподілу рідинних неоднорідних систем під дією відцентрових сил.

2.         Ознака для визначення поняття мусить бути суттє-
вою для відповідної галузі знання або діяльності. (Напри-
клад, якщо ми визначимо поняття «метали» як прості ре-
човини, що мають блиск, то це визначення не буде придат-
ним для матеріалознавства. Суттєвою для нього буде
ознака, що характеризує специфічну побудову атомів ме-
талу.) Цю вимогу слід враховувати під час визначення по-
нять, що використовують у різних галузях, наприклад, тер-
мін «золото-» матиме різні визначення у геології, матеріа-
лознавстві, хімії, економіці.

3.         Класифікація термінологічних словників
за призначенням

За призначенням словники поділяють на декілька груп:

Словники узусу (слово «узус» походить від латинського «usus» — 1. звичай, правило; 2. вживання, використання).

До цих словників (які мають функції реєструвальних) належить більшість існуючих термінологічних словників, що відбивають стан термінології у певній галузі знання на теперішній час.

Регламентувальні словники.

Вони можуть бути двох видів: словники стандартизованих термінів (тобто стандарти на терміни) і словники рекомендованих термінів.

Стандарт на терміни має такі частини: вступну, основну та абеткові покажчики. У вступній частині зазначають сферу поширення стандарту, надають відомості про неприпустимі синоніми та еквіваленти. В основній частині матеріал розташовано у двох графах: перша має назву «Термін», друга — «Визначення». У першій графі наведено номер терміна, власне стандартизований термін, його скорочена форма (якщо термін є словосполученням) та його еквіваленти європейськими мовами. Визначення понять розташовано у другій графі. До визначень можуть додаватися рисунки, схеми, графіки тощо.

Таблиця 6 Фрагмент стандарту на терміни
Термін	Визначення
Загальні терміни
1. Корозія металів е corrosion of metals d Korrosion von Metallen г Коррозия металлов	Руйнування металів внаслідок хімічної або електрохімічної взаємодії їх з корозійним оточенням
2. Корозійна тривкість е corrosion-resistance d Korrosionsbeständigkeit г Коррозионная стойкость	Здатність металу чинити опір корозійній дії

3.         Інформаційні словники.

Прикладом цієї групи словників є інформаційно-пошуковий тезаурус. Його використовують під час автоматичного оброблення інформації. Кожна словникова стаття починається терміном — дескриптором. До нього наводяться синоніми, а також інші терміни, пов'язані з ним родо-ви-довими або асоціативними відношеннями. Наведемо фрагмент такого тезауруса.

д. Електросталь

с. Електродугова сталь

с. Сталь, виплавлена у дугових печах

р.-в. Сталь вакуумно-дугового переплаву

р.-в. Сталь плазмено-дугового переплаву

Довідка: д. — термін-дескриптор, с. — синонім, р.-в. -термін, пов'язаний з дескриптором родо-видовими відношеннями.

4.         Систематизовані словники (класифікатори, рубрика-
тори, частотні словники та словники терміносистем).

Класифікатори — це системно й алфавітно впорядковані назви об'єктів науки і техніки та характеристики цих об'єктів. Приклад — класифікатори промислової продукції.

Рубрикатор — це класифікації понять і об'єктів певної галузі. Він складається з переліку рубрик.

У частотних словниках терміни розташовано в порядку частоти появи у певних текстових масивах.

Ранг	Слово	Абс. частота	Відносна частота, %
5.	ЩО (спол.)	3085	0,9438
6.	БУТИ	2961	0,9058
7.	ДЛЯ	2755	0,8428
8.	який	2605	0,7969
9.	ДО	2459	0,7523
10.	ДОСЛІДЖЕННЯ	2093	0,6403

Інші класифікації термінологічних словників

За тематичним охопленням термінів є багатогалузеві, галузеві та вузькогалузеві словники.

За кількістю мов термінологічні словники бувають одно-мовними та перекладними (дво-, тримовні й багатомовні).

Розташовування термінів у термінологічних словниках може бути різним: за абетковим, за абетково-гніздовим (тобто в одному гнізді об'єднано спільнокореневі слова, або сполучення термінологічного характеру), за статистичним (за спадом частоти появи терміна у текстах) та за тематичним принципами.

Всі спеціальні словники поділяють на два види: словники, що адресовано людині, й словники, що орієнтовано на роботу з комп'ютером. До перших належать одномовні та перекладні словники, частотні, а також рубрикатори й класифікатори.

Для автоматичного оброблення тексту призначені інформаційно-пошукові тезауруси та різні типи власне електронних словників (основ, зворотів, афіксів).

Українська термінологічна лексикографія

Українська термінологічна лексикографія започаткована в другій половині XIX ст. працями І. Гавришкевича («Початок до уложення термінології ботанічної руської», 1852), І. Верхратського («Початки до уложення номенклатури і термінології природописної, народної», 6 випусків, 1864-1879; цього автора вважають фундатором української термінології),

О. Роговича («Опыт словаря народных названий растений Юго-Западной России с некоторыми поверьями и рассказами о них», 1874) та ін.

Інтенсивного розвитку українська термінографія набула з кінця 20-х рр. XX ст., задовольняючи потреби у галузевих словниках. За кілька років було складено близько 20 шкільних термінологічних словників з природознавства, географії, фізики, хімії та ін. Починаючи з 1918 р., створюються словники-проекти фізичної, природничої, сільськогосподарської, технічної та ін. термінологій, ботанічної та зоологічної номенклатур. До 1933 р. було видано понад 80 термінологічних словників (переважно російсько-українських). Аналіз навіть певної частини з них — технічних словників — дозволяє виокремити низку концептуальних положень, якими керувалися тогочасні лексикографи, а саме [3, 36]:

основу кожної української терміносистеми мають становити слова рідної мови;

іншомовні терміни треба засвоювати безпосередньо з мови-продуцента без прямого впливу будь-якої мови-по-середника;

у термінах повинно бути дотримане оптимальне співвідношення між прийнятою назвою та поняттєвим змістом, вкладеним у цей термін.

Проте назвати ці лексикографічні праці беззастережно словниками з певних галузей знання або діяльності не можна, бо вся серія навіть мала назву «Матеріали до української термінології і номенклатури». Те, що було зібране в словниках 20-х років, потребувало ще серйознішого обговорення, і їх автори, як правило, були свідомі цього. Та події 30-х років, зокрема, політичні репресії, перервали цей природний науковий процес і не дали можливості провести подальшу роботу.

Основним завданням автори таких словників ставили не стільки унормування української термінології, скільки збирання і опрацювання народного і літературного термінологічного матеріалу.

Безперечно, в цих словниках зібрано надзвичайно багатий і цінний матеріал, але в наш час механічно передруковувати їх і рекомендувати як нормативні термінологічні словники не можна. Взагалі, використовуючи ці словники, варто враховувати фактор часу.

Другий етап у створенні серії українських термінологічних словників припадає на 50-80-ті роки XX століття. В 1957 році було створено Словникову комісію, яка мала визначати основні принципи укладання термінологічних словників.

Упродовж 1959-79 років було видано низку галузевих словників (понад 70), переважно російсько-українських, що відбивали тогочасний стан розвитку фізики, гідротехніки, електротехніки, теплотехніки, гірничої справи, ботаніки, ветеринарії, хімії, швейного виробництва тощо. Серед них можна згадати «Російсько-український технічний словник» (1961, 80000 термінів), «Російсько-український сільськогосподарський словник» (1963, близько 32 000 термінів).

Певним недоліком виданих словників була орієнтація на принцип мінімальних розходжень з російськими аналогами^ основному це призвело до калькування російських термінів). У зв'язку з тим, що російською мовою друкувалися майже всі наукові праці та підручники, то відповідно і науковці здебільшого користувалися російською термінологією [52].

Названий період позначився поступовим спадом процесу творення й унормування української наукової термінології.

90-ті роки XX ст. — початок XXI ст. є найпродуктивнішими у розбудові української термінографії. Визначальним для цього процесу стає законодавче закріплення за українською мовою статусу державної, поширення її функцій.

У процесі укладання нових термінологічних словників починають брати активну участь як лінгвісти, так і фахівці різних галузей знання та діяльності.

Упродовж 1990-2007 рр. в Україні вийшло понад 600 галузевих словників. Серед словників, що охоплюють термінологію багатьох галузей знань, можна виділити [52]:

1. «Російсько-український словник наукової термінології» у трьох книгах (близько 320000 термінів), перша з яких -«Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки» (до 100000 термінів) вийшла у 1994 р., друга — «Російсько-український словник наукової термінології.

Біологія. Хімія. Медицина» (близько 100.000 термінів) -1996р., третя — «Російсько-український словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос» (близько 120000 термінів) — 1998 р.;

2.         «Українсько-російський словник наукової терміноло-
гії» за загальною редакцією Л. О. Симоненко (К., 2004);

3.         «Словник-довідник термінів судової медицини»
О. Герасименка (редактор-лексикограф Л. О. Симонен-
ко - К., 2002).

Названі словники є нормативними, вони обіймають за-гальнонаукову та широковживану термінологію різних галузей знання або діяльності.

Сьогодні в української термінографії спостерігаються дві тенденції:

беззастежне відновлення термінології 20-30-х років, спрямоване на заміну вже усталених термінів (наприклад, «Словник фізичної лексики. Українсько-англійсько-ні-мецько-російський» В.Козирського, В.Шендеровського, де відомі всім зі шкільної лави терміни діаметр, мастило, маятник, трубопровід замінено відповідно словами: поперечник, шмаровидло, вагадло/хитун, руровід /рурогін та багато інших подібних словників [40, 90]);

зловживання іншомовними, переважно англійськими термінами, що особливо помітно у сферах обчислювальної техніки (інтерфейс, кластер, драйвер, модем, файл, сканер, джойстик, трекбол, хаб, тачпад),економіки (менеджер, лізинг, консалтинг), банківсько-фінансової справи (дефолт, інвестор та ін.)

Найпоширенішим типом в українській термінографії є перекладний двомовний словник. Більшість двомовних словників, виданих в Україні, — російсько-українські та українсько-російські.

У Харкові сьогодні активно діє Термінологічний центр в інституті НДПІАСУтрансгаз. З 1995 р. Термінологічний центр, укладаючи тримовні тлумачні словники для потреб галузі, створив Єдину термінологічну базу даних (ЄТБД), яка містить близько 26000 українських термінів, їхні російські та англійські відповідники (вибір цих мов зумовлено тим, що саме англійською та російською мовами в

Україну надходить основний потік науково-технічної інформації), а також тлумачення українською та російською мовами. Для цього було оброблено близько 2000 літературних джерел, перш за все, законодавчі та нормативні акти, стандарти та словники Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) і Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС), державні національні стандарти України (ДСТУ), міждержавні стандарти (ГОСТи), енциклопедичні видання, тлумачні та перекладні словники, праці з тер-мінознавства та лексикографії, довідники та підручники з відповідних галузей знань, статті в наукових виданнях, матеріали науково-технічних конференцій тощо.

Досвід свідчить, що використання цих словників значно полегшує упорядкування та опрацювання документації, перекладання її з української та на українську мову, а також дозволяє підвищити якість текстів завдяки правильному вживанню стандартизованої та рекомендованої термінології.

Післятекстові завдання

І. Дайте відповіді на запитання.

Визначте поняття «лексикографія».

Визначте поняття «термінографія».

З яких джерел відбирають лексику до термінологічних словників?

З яких частин складається словникова стаття?

Які відомості про термін може містити словникова стаття?

Які граматичні позначки можуть бути у словникових статтях?

Як розрізняють словники за змістом лівої частини словникової статті?

Як розрізняють словники за змістом правої частини словникової статті?

Визначте поняття «ідеографічний словник».

Як побудовано статтю ідеографічного словника?

Назвіть вимоги щодо визначення поняття у термінологічному словнику,

На кілька груп поділяють словники за призначенням?

Визначте поняття «реєструвальний словник».

Визначте поняття «регламентувальний словник».

З яких частин складається стандарт на терміни?

Визначте поняття «інформаційний словник».

З чого складається словникова стаття інформаційного словника?

Визначте поняття «класифікатор».

Визначте поняття «рубрикатор».

Як поділяють словники за тематичним охопленням?

За якими принципами можна розташувати терміни у словниках?

Які види словників використовують для автоматичного оброблення тексту?

Назвіть основні етапи розвитку української термінографії.

Складіть тезовий план тексту розділу.

Перекажіть текст за допомогою тезового плану та схеми класифікації словників.